Вперше на сторінках часопису “Мистецтво та освіта” новаторські мистецькі рішення вчителів із Шостки. Інновації та досвід учителя мистецтва Шосткинської гімназії Людмили Сунгурової та керівника гуртка «Писанка в дитячих долонях» Екоцентру ім. С. Корнієнка Раїси Левдік визнали в науковому середовищі.
Спеціально для другого номеру наукового журналу «Мистецтво та освіта» в 2024 році педагоги подали статтю «Лемківський писанковий орнамент у творчості майстрині Раїси Левдік».
Важливо підкреслити, що це єдиний в країні Всеукраїнський науково-методичний профільний журнал, в якому презентуються науково-теоретичні підходи й практичні інновації в галузі мистецької педагогіки освіти в Україні та зарубіжних країнах.
А передісторія така. Професійну долю Людмили Іванівни Сунгурової визначило мистецтво. Мистецтво на те й мистецтво, щоб в нього закохуватися щодня і вчити інших пізнавати його красу. Людмила Іванівна мотивує своїх учнів до навчання, розробляє план уроків так, аби зацікавити, пробудити здібності та додати навчанню емоційного забарвлення. Вчителька гімназії Людмила Іванівна постійно в процесі модернізації навчального процесу, впроваджує сучасні інтерактивні технології, бере активну участь в реалізації програми НУШ. Саме її майстер-клас по проведенню уроків з мистецтва зацікавив авторку програми, професорку Людмилу Масол, а заступник головного редактора часопису «Мистецтво та освіта» Вікторія Рагозіна запропонувала підготувати статтю про реалізацію вдалого кейсу.
Від роботи в МАН до публікації в науковому журналі. «Ми в Шосткинській гімназії разом з учнями пишемо науково-дослідницькі роботи. Шукаємо та знаходимо цікаві імена в нашому краї, пишемо про них наукові роботи, щоб вся Україна дізнавалася про наших талановитих земляків. До редакції журналу я надіслала декілька тематичних досліджень, найбільше зацікавив досвід Раїси Левдік», – розповідає Людмила Іванівна, – щоб написати хорошу науково-дослідницьку роботу та перемогти в конкурсі, треба дотримуватися певних вимог та стандартів. Стаття ж в наукове видання вимагає ще вищих – академічних стандартів. Структура тексту оригінальної статті має містити обов’язкові елементи, повинен бути шифр УДК, ORCID». Співавтором Людмили Іванівни по праву стала майстриня Раїса Василівна Левдік. Постійно були на зв’язку з редактором, адже всі були зацікавлені побачити журнал до Великодня.
Лемківський орнамент – тема, яка жінок об’єднала. Людмила Іванівна була куратором наукового дослідження з писанкарства онуки Раїси Василівни, Ілони. Робота високо оцінена журі та отримала почесне друге місце на обласному етапі захисту науково-дослідницьких робіт МАН.
Раїсі Левдік продовжувати лемківське мистецтво – по долі накреслено, адже вона в третьому поколінні – лемка. Лемківські писанки мають унікальні, рідкісні орнаменти. Техніка відрізняється від більшості технік з інших регіонів України. Майстриня все життя намагається зберігати, відтворювати та плекати традиційну писанку. До речі, лемки – етнографічна група українців, яка походить з Лемковини — території карпатських Бескидів. Чому лемки? Бо часто в розмові промовляли слово «лем», яке означає «лише».
Мистецький досвід, яким володіє писанкарка, переказує своїй онуці. Ілона з дитинства разом з бабусею всюди. Вперше взяла до рук пензлик ще рочків у три, зростала швидко, а разом з цим її майстерність. Ілона – активна учасниця й переможниця різних творчих конкурсів. І хоча наразі Ілона перебуває за кордоном, родинну династію продовжує, традиції зберігає і про лемківську писанку розповідає.
Особливості лемківської писанки Раїса Василівна також передає юному поколінню шосткинців, всім хто відвідує її гурток. А коли Великодні дзвони сповіщають про свято, у майстрині постійні аншлаги: масмедіа, зустрічі, інтерв’ю, майстер-класи з писанкарства в різних закладах громади як для дітей, так і для дорослих.
Відома й шанована народна майстриня, берегиня традицій українського народу та культурної спадщини Раїса Василівна – добрий, надійний друг Шосткинської центральної міської бібліотеки. Окрім писанкарства, має чимало різних здібностей. Персональні виставки робіт мисткині неодноразово прикрашали фоє бібліотеки та дарували відвідувачам естетичну насолоду. Вона володіє й популяризує унікальну родинну колекцією вишиванок. Історію родинного оберегу нещодавно презентувала в Шосткинській центральній міській бібліотеці. Раїса Левдік годинами може розповідати про традиції української хустки та демонструвати ексклюзивні способи пов’язування.
«У кого є талант, той відповідає за цей світ», – зазначив якось Рей Бредбері. Раїса Левдік відповідає за ту його частину, де зберігають цінності, традиції, мистецтво, самобутність українського народу.
Ґрунтовна наукова праця шосткинських педагогів «Лемківський писанковий орнамент у творчості майстрині Раїси Левдік» – це феномен, знакова подія в культурно-мистецькому просторі Сумщини. Мистецькі здобутки Раїси Левдік – це унікальний, єдиний на Сумщині досвід, який гармонійно поєднує історичні аспекти в писанкарстві, акцентує увагу на сучасному розвитку та є мотиватором для всіх, хто шукає себе в творчості.
За посиланням https://artedu.com.ua/index.php/adm/issue/view/56 відкривайте безпосередньо журнал та переходьте до наукової публікації Людмили Іванівни Сунгурової, Раїси Василівни Левдік «Лемківський писанковий орнамент у творчості майстрині Раїси Левдік». «Мистецтво та освіта». – 2024. – № 2. –
С. 39-42. Скануйте QR-код, прямуйте далі: вас запрошує родинний майстер-клас з писанкарства.
«Рада, що сподобався результат. Попрацювали добре. Рада, що вас як авторів презентовано якнайкраще», – написала авторкам статті Вікторія Валентинівна Рагозіна.
Пишаємося та вітаємо Людмилу Іванівну та Раїсу Василівну з високим визнанням досягнень. Дякуємо, що обрали нас і поділилися з бібліотекарями Шосткинської центральної міської бібліотеки результатами своєї просвітницької роботи.
Невдовзі чекаємо нову пошукову роботу від творчої групи учнів і вчителів Шосткинської гімназії і, дуже ймовірно, що знову побачимо статтю в науковому журналі. Але це вже буде нова історія успіху.