– Привіт! ТИ ЯК?
– Все добре.
– Я підключаю всіх до телефонної розмови.
Щодня, вже майже п’ять років, спілкуємося з людьми, яких в реальному житті не зустрічали. Після першого знайомства з “голосами”, наша уява малювала собі портрет кожного, але справжній портрет виявився зовсім іншим.
Все, що відбувається навколо, наші друзі бачать серцем. Вони, як всі, радіють життю, будують здорові кордони та залишаються оптимістами.
«Почути світ, щоб бачити життя» — інклюзивний проєкт Шосткинської центральної міської бібліотеки. Відсьогодні додаємо до нього ще один плейкаст.
Вперше ми пропонуємо почути та побачити за телефонними голосами людей, відкритих та щирих у спілкуванні, послухати їхні історії та відчути їхню енергію. Для цього ми обрали формат інтерв’ю, записуємо аудіофайл розмови та перетворюємо його на текст. Для інклюзивного контенту створимо подкасти, які будуть доступними для всіх людей з різними потребами, зокрема для тих, хто має порушення зору.
Для спеціалістів бібліотеки — це ще один досвід, який допомагає краще розуміти, як влаштоване життя інших людей, з якими викликами вони стикаються та які таланти мають.
У життя закохана з дитинства
ГАЛИНА МИКОЛАЇВНА — наймудріша в нашій спільноті, їй незабаром має виповнитися всього 72. Починаємо знайомство з неї.
Кожна людина — це унікальний світ, в якому є: радість, мрії, випробування, зміни, досвід і надії. У кожного з нас — своя історія та погляд на життя. Ваш власний світ який він?
Г.М.: – Хочу жити й далі так само, як жила. У житті було все: щастя і навпаки. Народила двоє дітей. Син, на жаль, помер у віці 29 років. Донька та двоє онуків — то мої справжні скарби. Вони наповнюють життя теплом і любов’ю, з ними пов’язані найкращі моменти, і кожен день поруч з ними — особливий. Радію, коли онуки приходять, завжди відчуваю їхню підтримку. Онучці Жені зараз 14 років. Онуку Костіку — 18, він навчається на третьому курсі коледжу.
– Який досвід Ви вважаєте найбільш цінним у своєму житті?
Г.М.: – Життєвий досвід, будь-який, вже сам по собі цінність. Кожен вчинок у житті чогось навчає. На життя не жаліюся, не тримаю ні на кого обіди. Прагну, щоб оточувало добро і це стосується не тільки родини. Хочу, щоб у кожному домі відчувалися любов і щастя, було затишно і люди розуміли одне одного.
– Маєте щось таке, що робите заради задоволення?
Г.М.: – Як вже сказала раніше: онуки — моє натхнення, щоразу коли спілкуюся з ними, отримую неймовірне задоволення. А ще квіти, вони також для мене то неабияка радість, мій відпочинок. Вирощую вдома герані, адже вони мають чимало цілющих властивостей. Лікують серце, гіпертонію, корисні для нервової системи. Допомагають при гастриті, знімають біль, запалення, компреси можна різні робити.
– Чи маєте по життю правила, які намагаєтеся дотримуватися щодня?
Г.М.: – Я не люблю брехні, дотримуюсь правила ніколи не обманювати і щоб цього явища не було в моїй сім’ї. Дружба, довіра, чесність, розуміння — це те, що зміцнює родину. Без довіри неможливо краще відчути один одного. Чесність допомагає побудувати справжні та міцні стосунки, а розуміння ці стосунки збереже.
– У розклад дня Ви щодня додаєте спілкування по телефону. Обговорюємо разом життєві теми, важливі питання і просто підтримуємо дружню бесіду. Що дає Вам спілкування по телефону? Які зміни у житті відбуваються завдяки такій комунікації?
Г. М. : – Чекаю момент підключення з нетерпінням, жодного разу не пропустила. Щоразу дізнаюся про щось новеньке та цікаве. Це вже необхідність в житті: новини, поради, обмін думками, досвідом, діалоги. Це така важлива підтримка, бо не маю можливості виходити з дому через вади зору та ДЦП. Знаєте, таке відчуття щораз, наче відкриваєш вікно, і впускаєш в свій дім «свіже повітря», яке оновлює та дає сили.
Потім ще переказую своїм рідним, що новенького дізналася. Іноді до нас долучається онука Женя, підключається до нашої групи, особливо коли треба дати відповідь на питання кросворду.
– «Все в нашому житті приходить у свій час. Тільки треба навчитися чекати!», — сказав одного разу Оноре де Бальзак. Чи згодні з таким висловом?
Г.М.: – По-різному в житті буває, в залежності від ситуації. Інколи треба дійсно почекати, а коли й треба зіграти на випередження. Зазвичай, відчуваєш на рівні інтуїції і знаєш як вчинити.
– Маєте поруч з собою людей, вчинки яких або життєвий приклад, додає вам мудрості, впевненості, сміливості?
Г. М. : Я 40 років працювала у відділі головного метролога у Шостці. Коли працювала, то дослухалася до порад старших. Розуміла, від кого йде добро, то й сама ним надихалася. Щирі справи колег завжди брала за взірець. Тому, ймовірно, все це вплинуло на моє життя, бо відчуваю, що в світі більше позитиву.
– Коли життя Вам підкидає лимони, як Ви з них робите лимонад?
– Гадаю, що як прийло, то так собі і піде. Вірю в силу добра, вона здатна перемагати негаразди.
– Яке запитання ви б хотіли, щоб вам поставили?
– Скоріше маю побажання, аніж запитання. Бажаю всім добра й любові, щоб закінчилася війна й додому повернулися наші герої.
– Дякуємо, що поділилися своєю історією.
Від себе хочемо додати, що Галина Миколаївна має настільки потужну внутрішню силу добра, що вона відчувається навіть через телефонну розмову. Слова, інтонації, навіть паузи випромінюють енергію тепла. Галина Миколаївна була завжди між людей, і сподівається, що знайомі її побачать або почують, захочуть зателефонувати та запитати в неї: «ТИ ЯК?»
Спілкувалися:
Анжеліка Пенкина,
Тетяна Плющ