Третя неділя травня – визначний день для кожного українця. Річ у цім, що щороку у цей день у нашій країні вшановується День пам’яті жертв політичних репресій. “Великий терор” був розгорнутий на території Радянського Союзу у 1937 за ініціативи Сталіна та усієї керівної верхівки радянської влади. Унаслідок репресивних дій на території України були цілковито винищені представники інтелігенції, зруйновані суспільні зв’язки, відбувалося поширення антинаціоналістичних ідей, у суспільстві панувала масова депресія.

Дивилися д/ф «Крик чорнозему» Сергія Череватого.

«… помер останній єврей. Добігає фіналу майже 400-річна історія єврейської громади …» – так починається фільм «Крик чорнозему». Крізь ретроспективу життя євреїв у Таращанському районі, місті  Тараща, селі Ківшовате фільм розповідає про  трагедію багатонаціонального українського народу, коли були знищені тисячі українці, євреї, поляки, роми. Очевидці та дослідники  розповідають про  – знищення німецькими окупантами цілої громади євреїв і про героїзм людей, які їх рятували.

Тема страшна і актуальна. Говорили про тоталітарні режими, табори смерті, про вождів-тиранів, про воєнні злочини. Тема важка. Поговорити було про що.

Основні висновки: ми повинні пам’ятати  про трагічні сторінки політичних репресій в Україні, привернути увагу людей до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології, утвердження нетерпимості до будь-яких проявів насильства проти людства, пам’ятати про права людини, виховувати здатність кожного до співчуття людському горю, вшанувати пам’ять мільйонів загублених життів співвітчизників.