– Кожна людина — це унікальний світ, в якому є: радість, мрії, випробування, зміни, досвід і надії. У кожного з нас — своя історія та погляд на життя. Ваш власний світ який він?
– Ірина: Мрію про закінчення війни, хочу реалізувати деякі свої проєкти у мирний час. Які — то таємниця. Думаю, після війни для нас з’являться нові можливості для розвитку, особливо в таких сферах, як технології, енергетика та інфраструктура.
Телефон у моєму житті дійсно став незамінним інструментом. Він виконує безліч функцій, а велика кількість мобільних додатків допомагають навчатися і виконувати різні завдання. Для мене це доступ до інформації, активне спілкування та відчуття незалежності. Використовуючи усі ці переваги, самотнім точно не залишишся. Телефон дозволяє бути в курсі всього важливого та потрібного. Це так чудово підтримувати зв’язок з рідними та друзями, незалежно від відстані і часових обмежень.
– Який досвід Ви вважаєте найбільш цінним у своєму житті?
– Ірина: Маю певний життєвий досвід. Накопичила певні знання, вмію їх застосувати та готова запропонувати свою підтримку і допомогу. У багатьох випадках (маю такі прилади) це надихає та вселяє надію. Навіть будь-яка маленька допомога може мати велике значення. Головне – робити це від щирого серця.
– Маєте щось таке, що робите заради задоволення?
– Ірина: О, є в мене чудове хобі — риболовля! Це не просто зловити рибу, це можливість насолодитися природою, відпочити від метушні та провести час з користю. Риболовля — досить активне заняття. Мені подобається процес очікування клювання, а яке задоволення отримую, коли риба добре клює.
Окрема тема — виготовлення саморобних снастей. Ось де намагаюся проявити свою творчість та майстерність.
Захоплююся в’язанням, експериментую з різними візерунками та техніками. Насолоджуюсь процесом і можу дати декілька порад майже від профі:
– починайте з простих схем, наприклад, шарфів, шапок або пледів,
– якщо помиляєтесь, не страшно, адже роботи перші візерунки,
– корисними будуть онлайн уроки.
Ще в моєму житті є англійська мова, вивчаю її ретельно.
За освітою ветфельдшер, тварин дуже люблю. Певний час працювала у ветаптеці, мені добре відомі особливості догляду за собаками, котами, птахами.
Небагато, як аматор, займалася просуванням у соцмережах.
Люблю ходити в ліс, збирати ягоди, гриби. Ліс має дивовижну здатність відновлювати сили та дарувати відчуття спокою. До війни часто там бувала, на жаль зараз це небезпечно. Сподіваюся, що після закінчення війни знову буду насолоджуватися прогулянками в лісі.
– Чи маєте по життю правила, які намагаєтеся дотримуватися щодня?
– Ірина: Щодня намагаюся дізнаватися про щось нове. На місці не сиджу, щодня маю якесь заняття. Список справ не складаю, але завжди прагну ефективно використовувати свій час.
– У розклад дня Ви щодня додаєте спілкування по телефону. Ви готові обговорювати життєві теми, важливі питання і просто підтримати дружню бесіду. Що дає вам спілкування по телефону? Які зміни у житті відбуваються завдяки такому спілкуванню?
– Ірина: Я з перших днів дії проєкту “Почути світ, щоб бачити життя» його активна учасниця. Дуже вдячна нашим бібліотекарям (Шосткинської центральної міської бібліотеки), які організували важливі для нас заходи: зустрічатися у форматі конференц-зв’язку, спілкуватися, обговорювати поточні події, перетворювати буденність на щось особливе, знаходити спільні інтереси та ділитися новинами.
Кожен з нас – це скарбниця талантів. У нашій спільноті люди з різними творчими здібностями: є поети, композитори. Також є “звичайні люди”, які, однак, мають свої унікальні таланти. Головне – навчитися їх розпізнавати, цінувати і розвивати.
– «Все в нашому житті приходить у свій час. Тільки треба навчитися чекати!»,— сказав одного разу Оноре де Бальзак. Чи згодні з таким висловом?
– Ірина: З висловлюванням Оноре де Бальзака частково згодна. У моєму житті так часто буває, все приходить вчасно, щоправда, розумієш це іноді пізніше. Але для здійснення мрії треба йти в тому напрямку, вивчати, тренуватись, практикуватися…
Є на цю тему слова із улюбленої книги Віталія Гіберта “Моделювання майбутнього”:
“Ніколи в житті не плавав, завжди боявся води… Але раптом вирішив, що доля його – бути чемпіоном світу з плавання…”
Сидить такий Вася вдома і чекає, коли його доля знайде?! Стукіт у двері, а там олімпійська комісія. Кажуть: «Ви тепер чемпіон світу з плавання! Ось ваша медаль!»
Або дівчина сидить удома в очікуванні принца… Стукіт у двері – і ось він, на білому коні, з короною, на 7-й поверх забрався і каже: «Виходь за мене!» Доля ж…
Вірю лише у ту долю, яку ми самі творимо…
Майбутнє – це не фіксована реальність, а поле ймовірностей і можливостей.
Існує безліч потенційних сценаріїв майбутнього, і наші дії можуть вплинути на те, який з них реалізується. Ми можемо впливати на нього, моделювати своє життя, ми можемо бути будь-ким, перепробувати при цьому безліч досвідів… Просто мріяти і бути вільними…”
– Маєте поруч з собою людей, вчинки яких або життєвий приклад, додає вам мудрості, впевненості, сміливості?
– Ірина: Так, є поряд і в телефонній доступності люди, які надихають і підтримують, особливо в цей складний час. Особливо вдячна подрузі Наталії Сєдих, що заряджає оптимізмом. І вдячна Богові за захист та допомогу.
– Коли життя Вам підкидає лимони, як Ви з них робите лимонад?
– Ірина: Збираю думки в купу і обов’язково пробую проаналізувати, що пішло не так, і як можна уникнути подібних помилок у майбутньому. Мої хобі — моя опора. Коли займаюся улюбленою справою, занурююсь в процес і забуваю про проблеми.
– Крайнє запитання в процесі спілкування у нас набрало іншого вигляду. Тепер це не запитання, а скоріше доброзичлива порада. Від Ірини вона звучить так.
– Ірина: Довіртесь інтуїції, підключіть свій внутрішній голос, згадайте, що подобалось у дитинстві, експериментуйте з різними хобі та видами діяльності. Якщо не виходить з першого разу, продовжуйте шукати, і ви обов’язково знайдете своє місце під сонцем.
Спілкувалися:
Анжеліка Пенкина,
Тетяна Плющ