– Л.: Моє дитинство пройшло в найріднішому краї — у батьківському домі, оточеному берізками, калиною, любистком і яскравими квітами. Навколо простягалися пшеничні поля, усіяні волошками й ромашками. Сонячні промені лагідно лягали на річкову гладь. Я любила слухати шум лісу та спів птахів. А криниця здавалася цілою підземною рікою, даруючи прохолоду й чисту воду…

Після навчання працювала на електронно ламповому заводі в архіві технологічного відділу та конструкторського бюро.

На жаль, хвороба прогресувала. Тривале лікування завершилося тим, що отримала групу інвалідності, в комплекті з нею пакет різних обмежень. Це стало серйозною проблемою, яку потрібно було вирішувати.

Влаштувалася на навчально-виробниче підприємство для людей із вадами зору, де не лише працювали, а й відпочивали, святкували та подорожували.

Творчість стала рятівним колом у важкі часи. Мене запросили до творчого колективу, де я була солісткою хору. Незалежно від жанру, чи то естрадна, чи народна пісня, для мене було важливо не просто співати, а й емоційно передати історію та емоції пісні. Коли зосереджуєшся на творчому процесі, забуваєш про проблеми і тривоги.

Було багато різних зустрічей, знайомств з цікавими людьми, які ставали з часом друзями. Навіть зараз підтримую зв’язки з людьми, яких дарувала доля, з якими працювала довгі роки.

– – Який досвід Ви вважаєте найбільш цінним у своєму житті?

– Л. : Головна цінність — моя родина. Ми з чоловіком виховали трьох донечок. Зараз вже дорослі, мають свої сім’ї. Вони — моє життя, моя віра та надія.

– У розклад дня Ви щодня додаєте спілкування по телефону. Ви готові обговорювати життєві теми, важливі питання і просто підтримати дружню бесіду. Що дає вам спілкування по телефону? Які зміни у житті відбуваються завдяки такому спілкуванню?

– Л: Завдяки проєкту ми створили нову групу, де чекаємо зустрічей онлайн. Спілкуємося, слухаємо новини з газет, цікаві історії, художню літературу — як класичну, так і сучасну. Це дуже важливо для людей, особливо для тих, хто має вади.

-Маєте щось таке, що робите заради задоволення?

– Л.: У вільний час люблю слухати аудіокниги. Перевагу надаю історичним творам та романам. З фантастикою гірше, не моя тема. Онука допомагає з вибором книги, зачитує мені назву, анотацію, а я вже обираю.

Відновлює мене природа, люблю її слухати. Чую, як шепоче листя, співають птахи, шелестить вода, як змінюється погода. Найкраща компанія для прогулянок — онучки Софійка, Даша і чихуахуа Нюша. Насолоджуємось разом свіжим повітрям, красою природи, вигадуємо собі різні розваги, а потім щасливі повертаємося додому.

Дивовижні відчуття, коли гуляю затишним Кролевцем. Маю улюблені місця, де відчуваю себе комфортно. Люблю зелені зони в місті, де пишна зелень створює приємну атмосферу для відпочинку та спілкування.

– «Все в нашому житті приходить у свій час. Тільки треба навчитися чекати!»,— сказав одного разу Оноре де Бальзак. Чи згодні з таким висловом?

– Л.: Життя – це не завжди справедливо і так як хочеш. Час лікує… це правда.

– Маєте поруч з собою людей, вчинки яких або життєвий приклад, додає вам мудрості, впевненості, сміливості?

– Л. : Я ніколи не порівнювала себе з кимось, труднощі долала з великим терпінням. Терпіння допомагає зберігати спокій, коли виклики випробують тебе на життєстійкість. Намагаюся контролювати ситуації, бути сильною і знаходити вихід.

Ціную справжню дружбу і вірю, що вона існує. Таких людей, кому довіряю їх небагато, але вони є в моєму житті.

– Коли життя Вам підкидає лимони, як Ви з них робите лимонад?

– Л. : Свій поганий настрій не перекладаю ні на кого. Залишаюся оптимісткою і мрію про краще майбутнє. Поважаю сучасну молодь. У нас багато гарних людей, а значить, усе буде добре. А взагалі, я щаслива, дякуючи Богу.

– Чи маєте по життю правила, які намагаєтеся дотримуватися щодня?

-Л.: Мій дім – моя фортеця і я насолоджуйтесь цим! Знаходжу задоволення в домашніх справах: готую, прибираю. Люблю турбуватися про дітей, онуків. Намагаюся, щоб оселя сяяла чистотою та затишком.

Премудростям життя навчаюся в дітей, адже вони мають більш сучасний погляд, сприймають світ таким, яким він є. Їхнє сприйняття часто стає для нас, дорослих, своєрідним “дзеркалом”, що відображає ті моменти, які ми з часом перестаємо помічати.

– Ця розмова подарувала нам можливість зазирнути у багатий внутрішній світ Людмили, в якому:

– основа для відновлення — природа й творчість;

– джерело радості — любов до дітей та онуків;

– важливі складові — боротьба за життя, мрії про майбутнє, турбота про рідних.

Спілкувалися:

Анжеліка Пенкина,

Тетяна Плющ

Читали:

Валентина Макуха,

Анжеліка Пенкина