15 лютого у кінозалі Docudays UA, дивимось стрічку сербської режисерки Міли Турайлич.

Історія Сербії через призму сім’ї Турайлич.

Зачинені двері у белградській квартирі відділяли одну родину від її минулого протягом більш ніж 70 років. Коли режисерка починає інтимну розмову зі своєю матір’ю, політична лінія розколу, що проходить по їхньому дому, оприявнює сім’ю та країну, яку переслідує її історія. Хроніки родини у Сербії перетворюються на яскравий портрет активіста в часи великих заворушень, піднімаючи питання про обов’язок кожного покоління боротися за своє майбутнє.

Як воно відбувалось. Боротьба за свободу, війна, сьогодення. Дуже схоже на історію нашої країни.

Фільм сподобався, обговорення було жвавим, бо багато чого можна порівняти з життям в нашій країні. Чи потрібно боротися за своє майбутнє, чи потрібно просто чекати? Чи є сенс в боротьбі? Чи справді буде так як  бажалося, чи нічого не зміниться? Чи потрібно будувати країну мрії, чи краще просто поїхати в іншу вже побудовану? Саме ці питання ми обговорювали. І дійшли до висновку, що Сербіянка Турайлич дуже мудра і сильна жінка. І можна підписатися під її словами: “Краще померти з мрією, що нездійснилася, ніж жити зовсім без мрії”.

 Меседж: кожне покоління має виборювати ту країну, в якій бажає жити #docuclub #docu_показ