Великдень – дивовижне свято. Одне з найрадісніших свят, адже символізує початок нового життя. В умовах російсько-української війни одразу ж виникає асоціація з новим життям під мирним небом України.
Легенда говорить: «Великдень називається так тому, що в той час, коли Христос народився, так світило сонце і стояли такі довгі дні, що теперішніх треба сім зложити, щоб був один тодішній. Тоді як зійде сонце в неділю вранці, то зайде аж у суботу ввечері. А як розіп’яли Христа – дні поменшали. Тепер тільки царські ворота в церкві стоять навстіж сім днів».
Бібліотекарі вирішили провести своє маленьке Великоднє «розслідування”, дізнатися як в родині Мудрогелів дотримуються народних звичаїв і розповісти про це вам.
Антоніна Миколаївна народилася в селі Клишки Шосткинського району. Родина була велика: троє дорослих і п’ятеро дітей. Заможність в їхньому будинку хоч і не оселялася, з цього приводу не журилися і свята собі завжди справляли. Дні народження святкували всім, хоч коржів, але напікали. Святковий стіл накривали і смаколиками прикрашали.
Великдень – важливе і улюблене свято, яке наповнює життя вірою й надією на краще, випромінює теплом і дарує кожному сімейний затишок. Традиції свята в родині Мудрогелів шанують і зберігають.
Який він найважливіший тиждень напередодні свята? Антоніна Миколаївна розповідає, що роботи вистачало всім. Намагалися зробити все, що оточує чистеньким і чепурненьким. Керувала всім досвідчена господиня дому – бабуся. Як правило, радували всіх обновками. Купували нове взуття, дівчаткам шили гарненькі платтячка, хлопчикам – костюмчики.
З понеділка починалося велике прибирання: мили в будинку кожен куточок. Дітвора лізла під ліжко і все, що знаходили, звідти діставали.
У четвер «били кочерги, щоб всяка нечисть в будинок не потрапляла» і цим завершували кампанію “чисто-чисто”. У хаті й на подвір’ї все чистеньке та свіженьке, біля дому – ні соломинки.
Цей день вважається вчиненням першого таїнства причастя, коли під час Тайної вечері Ісус дав апостолам хліб і вино. Бабуся йшла до церкви на всю ніч. Після служби поверталася додому із запаленою страсною свічкою. Проходила з нею і ставила символічні хрестики на двері, говорячи малим, що це знак-оберіг від лихих сил. До речі, ця свічка називається «громничною». Її запалювали, коли надворі розходжувалася велика гроза, щоби грім не вдарив у хату та світили перед домашніми образами для молитви за здоров’я.
Після служби бабуся й мама ставали до печі. Але перед цим, напередодні обов’язково, було проведене повне тестування печі на відповідність показникам готовності. Тест пройдено, попіл вибрано, температурний режим витримано. Рушаймо далі.
Дійство готування паски — справа відповідальна й делікатна. І щоб не трапилося всяких таких оказій, підходили серйозно до процесу. Тут і тісто потребує особливого до себе ставлення, і процес вимішування. У родині Антоніни Миколаївни паски готували двічі, родина ж велика. Малеча бігали «допомагали», ляпали по тісту, а бабуся жартома сварилася. Тому Антоніна Миколаївна зараз готує паски вночі, щоб ніхто не заважав і «сквозняк не наганяв».
Для випікання використовували формочки від халви (були такі). Зверху пасочки прикрашали хрестиками, робили гілочки з тіста.
Уявити Великдень без крашанок і писанок просто неможливо. Чудові орнаменти, багатство барв та поєднання кольорів так зачаровують. У суботу мама Антоніни фарбувала крашанки у природних барвниках, використовувала для цього синьку, зеленку, цибулеве лушпиння. Ох і гарненькі сонечка лежали на тарілочках: розові, зелені, червоні.
Увечері збирати великодній кошик. На всеношну службу з кошиком для освячення вирушав господар будинку – тато великої родини. Дітей з собою не брав, бо біля церкви чергували вчителі і завертали малих додому.
Йому довіряли нести хоругви в церковній ході. Спочатку йшов священник, за ним – хор, потім хоругви. Далі несли Євангеліє, Плащаницю, образи та численні свічки. Процесія тричі обходила навколо церкви. Священник читав молитви і святив паски. Потім господарі й господиньки забирали свої кошики й поспішали додому.
Жінка згадала, як зранку, коли триває освячення, з неба завжди впаде декілька крапель дощу. А ви це помічали?
Батько повертався додому, прокидалися всі члени родини і сідали за святково вбраний стіл розговлятися. Вдень приходили родичі та сусіди, а діти бігли на вулицю і влаштовували “крашанкові битви”.
Багато листочків спало з календаря, років сплинуло немало з того часу. Родинні традиції — це не просто історія наших батьків та бабусь/дідусів, це історія нашої нації та культури. Вони зберігаються століттями, трансформуються, наповнюються сучасними інтонаціями. І залишаються для всіх нас найціннішим скарбом.
Антоніна Миколаївна сьогодні розповідає і про свою сім’ю. З чоловіком виховали трьох чудових дітей. І сини, і донька мають військову освіту та змогли вдало побудувати своє життя. Одразу переймаєшся до цієї жінки великою симпатією і розумієш наскільки важлива для неї її родина. Все її життя для дітей і всі події тільки з ними: кіно, подорожі, відпустки. І якщо свято, то всі діти в рідний дім. До війни на Великдень їхали: сини з Києва, донька з онукою з Казані. Війна все змінила, розірвала родинні ланцюжки.
Антоніна Миколаївна не бачила синів більше року. Юрій і Сергій зараз захищають нашу країну. Донька й онука в іншій країні, хвилюються, переживають і так сумують за домівкою й рідним Хрещатиком. Вона сама турбується про чоловіка, який після черги інсультів почувається не надто добре. Але на долю не жаліється і мріє про те, щоб настала перемога і до батьківської оселі приїхати змогли як і раніше її діти.
А поки їх чекає, традицій Великодніх не забуває. Антоніна Миколаївна вже десятки років, як тільки створила свою сім’ю, випікає паски за своїм рецептом. Жінка знає всі таємниці, щоб паска вдалася ідеальною.
У цьому році, як і завжди, знову буде пахнути свіжоспеченими пасками в будинку і навколо. «Все залежить від замісу. На півлітра молока 100 грам дріжджів. Яєць 3-4. Додаю олію, маргарин замість масла, бо мука його не любить. Муку просіваю два-три рази. З нею уважно, купую зараз “Покровчанку.” Вимішую, підбиваючи тісто недовго, загалом хвилин 15. Чотири хвилини мішу, три відпочиваю і так далі, – ділиться з нами жвнка і продовжує, – Щоб святкова випічка була максимально пухкою і повітряною, додаю невелику кількість коньяку».
Антоніна Миколаївна справжня дизайнерка. Щоб прикрасити крашанки використовує різні матеріали: листочки, папір, тканину, ниточки, навіть панчохи.
На свято готує смачнючі страви, а рецепти знаходить у Шосткинській бібліотеці-філіалі № 1. До речі, Антоніна Миколаївна активна читачка бібліотеки з 1966 року. А чоловік її й того раніше – з 1954 року.Тут в бібліотеці, справді як вдома, затишно, комфортно та спокійно. Ще й киця стрибне на коліна, муркотить, заспокоює. Справжній релакс.
Ось і бонус від Антоніни Мудрогель. Рецепт сирної паски: 1 кг сиру, 1.5 стакана цукру, 5-6 яєць, 200 грам масла, 2-3 ст. ложки манки, 100 грам ізюму, кориця, ваніль і ваша незрівнянна посмішка. Тонкощі: сир на м’ясорубку, додати м’яке масло, корицю, ванілін. Жовтки збити з цукром, білки перетворити в піну і поступово додати в головну масу. Форму покрити маргарином і сухарями. Занурити в духовку на 30-35 хвилин». Одразу як достанете з духовки, їсти не поспішайте, дочекайтеся свята.
Схоже на те що і ви, коли читали, згадали щось своє таке рідне і близьке. Можливо також виникне бажання поділитися своїми традиціями й цінностями з іншими.
Спілкувалася Тетяна Плющ.
11 квітня 2023 року