Сьогодні 21 жовтня в дискусійному кіноклубі Docudays UA дивились фільм українського режисера Андрія Лисецького “Земля Івана”.

Чудовий позитивний документальний фільм. Визиває теплі, радісні емоції. Спокійний завжди усміхнений Іван Васильович, в якому відчувається отой могутній стержень, який іде від рідної Землі. Не може залишити байдужим спілкування пана Івана з тваринами, з оточуючою природою. А багатий та яскравий внутрішній світ майстра просто вражає. Велика вдячність режисеру і оператору за таку прекрасну роботу. Ми від перегляду отримали справжню насолоду.

Багато говорили про мистецтво, а особливо про примітивізм. Згадали Марію Приймаченко, Катерину Білокур, Ніко Піросмані…

Спробували відповісти на питання, чи міг би  Іван Приходько малювати такі картини, якби жив наприклад, в мегаполісі на 14 поверсі. І прийшли до висновку, що так. Куди б не закинула його доля і де б він не опинився він завжди малював би ці казкові, сонячні картини. Бо то відображення його внутрішнього світу, і скоріш за все чим несприятливіші були б умови життя тим яскравіше сяяло б його власне світло. Але йому пощастило він живе на рідній Землі і вона дає йому сили і натхнення жити і працювати.