Кожна людина — це унікальний світ, в якому є: радість, мрії, випробування, зміни, досвід і надії. У кожного з нас — своя історія та погляд на життя. Ваш власний світ який він?
-В. Д. : Мій світ більш духовний і саме він визначає життєві пріоритети. Мій духовний простір формують книги. Буквально живу ними і 28 годин на добу читаю. Такий інтенсивний досвід читання дає мені різнобічні знання. Їх, вважаю, вистачає, щоб знаходити відповіді на важливі життєві питання для себе і для того, щоб ділитися з іншими.
Свого часу я зібрав дві бібліотеки. Велика колекція – це не просто хобі, це цілий світ, до якого можна було занурюватися у будь-який час.
Бажання колекціонувати — моя пристрасть по життю, весь час до чогось прагну. Картини, вишивка, книги – кожен з цих видів мистецтва своєрідна капсула часу, що зберігає в собі незліченну кількість історій та емоцій. Картини розповідають про епоху, про внутрішній світ художника, про мить, яку він зафіксував на полотні.
Вишивка —в основному це втілення традицій та демонстрація високої майстерності. Вона може багато про що розповідати: родинні історії, навколишню унікальність та неповторну красу.
Книги, як відомо, справжні портали в інші світи, епохи, свідомості.
Знаєте, володіти такими речами – не просто тримати поруч унікальні предмети, а мати вільний доступ до культурного та емоційного спадку.
Маю в колекції рідкісні друковані видання. Був випадок, коли до мене зверталися за виданнями, яких не мають навіть столичні університети.
Я виріс у мистецькій родині, де малювання було частиною життя для мами, дядька, мене самого і племінниці. До речі, племінниця створила ілюстрації для книги Надії Данченко (про Надію Данченко ми розповідали раніше).
Думаю, що цей тісний зв’язок з мистецтвом і став поштовхом до колекціонування картин. Їх почав збирати ще задовго, як втратив зір і досі не втрачаю інтерес до улюбленої справи. Картин в особистій колекції вже більше сотні. Перевагу надаю тематиці церков, монастирів, пейзажів небагато.
Зараз картини допомагають обирати знайомі. Стають моїми “очима” у світі мистецтва, описують деталі картин, їхню атмосферу, емоційний зміст. А я вже сам визначаю, котра мені підходить.
Я прихильник творчості художників з Шосткинщини Василя Рубаника та його доньки Катерини. Цікава історія сталася одного разу у будинку відомого художника. Приїхав я «подивитися» та обрати картини. Знайома, яка мене супроводжувала, детально передала настрій кожного твору. Довірився своїм внутрішнім відчуттям, інтуїції та візуальному уявленню та обрав того разу одразу чотири картини. Як потім сказав пан Василь: «це були найкращі роботи».
Я все життя на колесах, у вирі подій. У свій час захистив кандидатську роботу з історії на тему «Криза язичництва. Прийняття християнства. Київська Русь, Чехія, Баварія та Моравія». Захист такої роботи вимагав глибоких знань та вивчення великого обсягу інформації. Політика, культура, соціальна сфера — важливо було розкрити ці аспекти, пов’язані з поширенням язичництва та прийняттям християнства.
Працював директором підприємств УТОС Ромнів, Чернігова, Кролевця. Понад 30 років виготовляли та комплектували електротехнічну продукцію для заводу ШКЗ «Імпульс».
Працював у школі, за декілька хвилин міг підготувати будь-яку тему на весь урок.
– Який досвід Ви вважаєте найбільш цінним у своєму житті?
– В. Д. : Все, про що наразі розповідаю і є найбільшим цінним досвідом. Справжній скарб — це досвід спілкування з людьми і до цього часу я його накопичую. Кожна розмова, кожна взаємодія, кожна історія робить спілкування особливим. Для мене важливі відчуття того, що ти можеш бути корисним, що твої знання та досвід мають значення і можуть комусь допомогти змінити життя.
Мій київський період життя надто був бурхливим на різні події. Київ завжди був культурним центром України, місцем, де перетинаються різні люди талановиті і дуже. Тут є можливості для розвитку ідей, відкриваються нові горизонти. Зустрічі з академіками, викладачами вищих навчальних закладів столиці, письменниками, театральними діячами — це також безцінний досвід і спогади, які стали частиною моєї особистої історії.
– Маєте щось таке, що робите заради задоволення?
-В. Д. : Мені приносить задоволення все, чим я займаюсь. Книги продовжують впливати на розуміння минулого і сприйняття реальності.
Намагаюся поєднувати різноманітні жанри. Мої читацькі інтереси охоплюють і глибоке серйозне вивчення історії, так і захопливий жанр “попаданців”. Тепер це поширений прийом фантастичної літератури, пов’язаний з раптовим перенесенням героя в минуле, паралельний світ, майбутнє чи іншу планету. Є дуже цікаві речі.
Читаю книги з дипломатії, це дає розуміння стратегій та людських відносин у політиці.
Перечитав твори Михайла Старицького, Івана Ле. Захоплююсь філософськими працями, особливо античності. До речі, філософські питання також піднімаються у фантастиці та фентезі.
Для задоволення допомагаю людям, які звертаються за підтримкою. Інколи беру на себе навіть більше, ніж від мене очікують. Телефонують з різними питаннями і не тільки з України. прагну вислухати та допомогти українцям, які мешкають в Канаді, Австралії, інших країнах світу. Ситуації бувають різні, проблеми також. Хтось потребує юридичної консультації, комусь важко вирішити організаційні моменти, а хтось у пошуках життєвих пріоритетів.
У мене є багато знайомих українців в світі, які, незважаючи на серйозні фізичні вади, знайшли себе, займаються творчістю, працюють та досягають успіху в різних сферах. І мені приємно, що я можу «підставити своє сильне плече» у потрібний час.
«Все в нашому житті приходить у свій час. Тільки треба навчитися чекати!»,— сказав одного разу Оноре де Бальзак. Чи згодні з таким висловом?
-В, Д.: Я б додав ще так: навчитися чекати і навчитися розпізнавати.
Люди намагаються жити швидко та іноді не помічають, що відбувається навкруги. Швидкість та миттєве задоволення — характер сучасності. Вміння чекати стає справжньою чеснотою.
Навчитися розпізнавати — це означає помічати, усвідомлювати, вміти розпізнавати емоції, можливості, цінності. Це допомагає приймати більш правильні рішення та краще розуміти світ навколо нас.
– Маєте поруч з собою людей, вчинки яких або життєвий приклад, додає вам мудрості, впевненості, сміливості?
– В. Д. : Пишаюся знайомством з Сергієм Анатолійовичем Васіним. Він відома людина, кандидат економічних наук, унікальний картограф, знає декілька мов. Уявляєте, людина, яка не бачить, розробляє, редагує топографічні карти.
Багато цінних речей дарує мені моє товаришування з кролевецьким художником Юрієм Журком. Він талановита особистість, філософ. його творчість відома далеко за межами України. Я допомагав йому продавати картини на Андріївському узвозі в Києві. Маю декілька його картин в особистій колекції. Улюблена —«Надвечір’я». Останнім часом з ним зв’язок перервався, можливо він десь поїхав.
– У розклад дня Ви щодня додаєте спілкування по телефону. Ви готові обговорювати життєві теми, важливі питання і просто підтримати дружню бесіду. Що дає вам спілкування по телефону? Які зміни у житті відбуваються завдяки такому спілкуванню?
-В. Д. : Для людей з вадами зору спілкування по телефону є важливим, а часто і надто важливим засобом комунікації. Ваша бібліотека (Шосткинська центральна міська бібліотека) — головний культурний центр громади. Ви не тільки видаєте книги, у вас відбувається стільки культурних подій, які об’єднують людей. У вас вивчають мову, проводять мистецькі виставки, організовують зустрічі з поетами, письменниками, істориками, краєзнавцями тощо.
На жаль, час часто є обмеженим ресурсом, і не завжди вдається приєднатися до спілкувань по телефону. Але коли маю вільну годину, то завжди підтримаю розмову. Всі теми, які пропонують нам бібліотекарі, цікаві. Як-то кажуть: людина повинна і в моді орієнтуватися, і на кухні не розгубитися.
– Чи маєте по життю правила, які намагаєтеся дотримуватися щодня?
– В. Д.: Правил по життю не маю. Життя часто буває непередбачуваним, і встановлені правила можуть стати скоріше обмеженням, ніж орієнтиром. Зараз необхідно вміти адаптуватися до обставин, що постійно змінюються, навчитися керувати більш гнучкими принципами, вони і підкажуть правильний вихід у різних ситуаціях.
Віталій Дмитрович! Людина, чий сенс життя тісно пов’язаний з читанням, знаннями, спілкування з людьми. Для нього книги — це безмежні горизонти, які відкривають необмежені можливості пізнання історії, науки, культури, філософії, стосунків людей та безліч інших аспектів реальності. Вони стали для нього способом самопізнання та дослідженням навколишнього світу. Своїм досвідом та знаннями він готовий ділитися з усіма українцями, незалежно від їхнього місця перебування.
Спілкувалися
Анжеліка Пенкина, Тетяна Плющ
Читали
Анжеліка Пенкина
Геннадій Філон