15 червня в Україні відмічають День людей похилого віку, аби не допустити дискримінації за віковою ознакою. З початку саме це і було основною темою обговорення фільму. Ми поговорили про проблеми людей похилого віку, а якщо взяти до уваги що основна аудиторія на показі це люди саме цієї вікової категорії, то поговорити було про що.
Ґвендолін шістдесят з чимось років, вона важить заледве 52 кг і має три світові титули з важкої атлетики. Ця антропологиня на пенсії бореться з раком слинної залози, тому їй справді варто було б відступитися й перепочити, але Ґвендолін навіть не думає про це. Вона тренується, щоб знову стати чемпіонкою світу. Заручившись підтримкою свого відданого тренера Пата, свого молодшого на двадцять років чоловіка Чарлі родом з Кот-д’Івуару та свого сина Йозефа, вона починає боротьбу проти фізичних та особистих обмежень
Після перегляду фільму тема бесіди дещо змінилася.
Ми побачили «сильну жінку», яка не зважаючи на важку хворобу, з якою бореться вона не здається. Ґвендолін продовжує жити повним життям і продовжує робити речі, які для неї є насправді цінними.
В цьому фільми ми побачили і якісне медичне обслуговування про яке дехто з нас може тільки мріяти, і чудові відносини між тренером, який в усьому підтримує свою підопічну та Ґвендолін, яка завжди може на нього розраховувати. Ми побачили і нормальні сімейні відносини між чоловіком, Ґвендолін, та її сином і онуком.
Цінне те що після перегляду присутні замислилися над своїми власними цінностями і виникло бажання дещо змінити у своєму житті. Можливо зробити те, що ми так давно відкладали на потім, адже життя таке коротке і жити потрібно тут і зараз, а не відкладати на потім #docuclub #docu_показ
