Інна: – Мій світ — це мої духовні брати та сестри, на яких я можу повністю покластися та природа, якою я милуюся щодня.

Життя – це захоплива подорож, і на цьому шляху зустрічаються як радісні, так і сумні моменти. Важливо навчитися балансувати між цими сторонами життя та знаходити в них сенс. Я дуже ціную ті моменти, коли відчуваю підтримку від людей і коли свою чуйність дарую іншим. Мене виховувала бабуся, вона навчила мене усіх важливих життєвих навичок. Зокрема, пристосовуватися до різних життєвих обставин. Коли важко, завжди згадую її мудрі слова.

Зараз я живу з батьками і по своїм силам та можливостям їм допомагаю.

Щастям для мене є спілкування, це дає мені сили триматися та жити далі. Я знайшла відкритих та щирих людей, які можуть вислухати, дати пораду або просто бути поруч, коли це потрібно.

– Який досвід Ви вважаєте найбільш цінним у своєму житті?

Інна: – Уміння дотримуватися рівноваги та знаходити “ключик” до правильного шляху – це безцінний досвід, який допомагає мені в різних ситуаціях. Я довіряю тим, хто був перевірений часом. На жаль, трапляються в житті нещирі люди і на них не варто покладатися.

– Маєте щось таке, що робите заради задоволення?

Інна: – Книжки та домашні улюбленці — це такі потужні джерела мого особистого простору затишку та радості. Якщо згадати книги, які залишили по собі глибокий слід у моїй свідомості, то це «Знесені вітром» Марґарет Мітчелл, «Біле ікло» Джека Лондона, книги про козаків. Через проблеми із зором читати важко, але все рівно читаю. Книги беру у бібліотеці, там працює сестра, знає мої вподобання та допомагає з вибором.

Приємною і водночас відповідальною справою для мене є догляд за тими, кого люблю. Турбуючись щодня про песика Лакі, сіренького котика та кішечку кольору черепашки сама отримую неабияке задоволення. Вони мене розуміють, люблять слухати мій голос, дарують відчуття безмежної любові. Їхня відданість та підтримка — це справді дивовижне явище. Для мене — особливо, адже маю певні обмеження через ДЦП. Мої тваринки для мене і терапевти, і вірні друзі. Коти своїм муркотінням заспокоюють, миттєво настрій змінюється. Вони справжні члени моєї родини, і мені тільки в радість разом з ними проводити час. Ще мене захоплює краса і грація коней. Адже вони дуже розумні тварини, як і люди здатні відчути різні емоції. Ось з цього і складається моє щоденне життя.

– Чи маєте по життю правила, які намагаєтеся дотримуватися щодня?

Інна: – Моє правило життя — проявляти любов до своїх близьких і всіх людей. Прагну бути поруч по-справжньому. Слухати уважно. Приймати людину повністю. Мені часто буває важко, але намагаюся підтримувати інших і це моє глибоке переконання.

– У розклад дня Ви щодня додаєте спілкування по телефону. Ви готові обговорювати життєві теми, важливі питання і просто підтримати дружню бесіду. Що дає вам спілкування по телефону? Які зміни у житті відбуваються завдяки такому спілкуванню?

Інна: – Мені дуже цікаво. Спілкування по телефону дає значну підтримку. Я відкриваю для себе світи, дізнаюся багато цікавого про що раніше не знала. Слухаючи про історію України та світу, дізнаюся про видатних особистостей та важливі події. Видатні українці також переживали різні невдачі, але не здавалися. Їхня стійкість дозволила їм продовжувати рухатися вперед, незважаючи на перешкоди. Такі історії беру за приклад.

Зокрема, мій улюблений поет Тарас Шевченко відчув на собі тяжке кріпацьке життя, був у засланні, але не зупинявся та продовжував свою творчу діяльність. Мені близька Леся Українка, вірші якої торкаються глибин душі. Незважаючи на тяжку хворобу, вона ніколи не здавалася. У її творах багато оптимізму та віри в майбутнє.

Не виходячи з дому люблю подорожувати та вивчати світ через книги. Улюблена країна — Індія. Ще з дитинства все про неї читаю: історію, культуру, традиції, життя людей. І якщо б трапилася нагода, то неодмінно б здійснила подорож до цієї країни.

– «Все в нашому житті приходить у свій час. Тільки треба навчитися чекати!»,— сказав одного разу Оноре де Бальзак. Чи згодні з таким висловом?

Інна: – Я повністю згодна з таким висловом, на все ми повинні навчитися чекати. Все міняється з гіршого на краще. Чекання винагороджується.

– Маєте поруч з собою людей, вчинки яких або життєвий приклад, додає вам мудрості, впевненості, сміливості?

Інна : – Я маю свою духовну родину, яка своїм прикладом дає мені впевненості і сміливості боротися з труднощами у житті. Люблю бувати в гостях. Маю гарну подружку Наташу, можу їй довірити будь-яку таємницю. Залюбки спілкуюся з Катериною Степанівною, Галиною Миколаївною. Впевнена, що вони завжди відгукнуться і допоможуть.

– Коли життя Вам підкидає лимони, як Ви з них робите лимонад?

Інна: – Я стараюсь мати позитивний настрій, дивитися на все з іншого ракурсу. Стараюся замінити негативні думки на позитивні або ж нейтральні.

Замість того, щоб думати: “Це жах!”, кажу собі: “Це складно, але я спробую з цим впоратися”.

– Яке запитання ви б хотіли, щоб вам поставили?

Інна: – Хочу порадити всім зосереджуватися на позитивних моментах. Не забувайте, вчені акцентують: люди з позитивним ставленням більш стійкі, отже краще справляються з життєвими негараздами. У складних ситуаціях намагайтеся знайти щось хороше. Оточуйте себе людьми, які вас підтримують та надихають. І буде все гаразд.

– Так, дуже хочеться повірити і взяти її слова за аксіому. Слова Інни — не просто поради, це її девіз по життю з глибоким змістом, емоціями і підтекстом. Інна намагається бути світлою і доброю людиною. Вона вміє слухати, відчуває біль інших та завжди готова ділитися своєю любов’ю та добротою з усіма живими істотами.

Спілкувалися: Анжеліка Пенкина.

Тетяна Плющ