Шосткинська публічна бібліотека

ОБЕРЕГИ ДЛЯ ВОЇНІВ ВІД ШОСТКИНСЬКИХ ВАЛЬКІРІЙ

Будь-яка волонтерська ініціатива народжується та тримається на енергетиці людини, або декількох людей, які об’єдналися заради спільної мети. Ця волонтерська організація згуртувала більше сотні ентузіастів. Тон задають Люда, Тетяна, Оксана та Олеся. За один рік і два місяці волонтерської діяльності стали професійними менеджерами, логістами, психологами, рукодільницями, винахідниками і залишаються просто дивовижними дівчатами.
Це зараз все зрозуміло, дівчата мають чіткі цілі, вибудували лінії свого волонтерства, знають що, де, куди, як і звідки. Але у перші години війни також довелося приборкувати страх, шок та невизначеність. Разом з армією захисників країни формувалися і лави волонтерів, яких справедливо вважають другою армією України. Волонтерські організації створювалися і в нашому місті, їхня допомога армії та людям вражає своїми масштабами.
Люда Бокатова розповідає, що до війни працювала в бібліотеці заводу «Імпульс» (наша колежанка). Але війна внесла свої корективи, бібліотеку закрили і вона стала безробітною. Ні, не жалкує, вона самодостатня особистість і знайшла свій ікігай.
Отже, разом з дівчатами мобілізувалися швидко, зійшлися на головному, що волонтерство – то їхня доля та приєдналися до одного волонтерського осередку в місті.
Згодом вирішили відкрити свою локацію, щоб людям, які мешкають поруч було зручніше. «Розпочали з власного гаражу, чоловік зробив рамку, поставили її біля озера. Думаємо, тут люди збираються – то будуть допомагати», – далі каже Люся, – Вирішили доєднати друзів, отже треба більше простору. Тому, телефонували друзям, ланцюжок передавання інформації зробив свою справу».
Наразі більше сотні волонтерів різного віку щодня з ранку до вечора виробляють для наших воїнів все, що допомагає нашим хлопцям залишатися живими. Якісні маскувальні сітки, легесенькі кікімори, патріотичні обережки, окопні свічки, білизна для поранених.
Матеріали для них закуповують за рахунок донатів. Люда розповідає, як самостійно стали шукати кошти. З вдячністю згадує жінку з Чернігова, яка задонатила 10 000 грн. Небайдужі з Києва 5000 грн. Люда продала свої дві вишиті картини, 5000 грн вклала для закупки декількох рулонів тканини. Оголошують збір кришечок, баночок, картону. Багато людей допомагає і не тільки з нашого міста.
Це так природньо бути волонтерами для них. З ранку о восьмій на вахту заступають дівчата поважного віку. Пізніше приходить друга зміна, в основному це молодь. Роботи вистачає всім.
Плетіння сіток справа проста, але це тільки на перших погляд (я переконалася в цьому). Тут має бути трохи таланту художника і здібностей математика, бо весь час треба думати, в який квадратик протягнути стрічку. Можна навчитися за пару годин, а можна і декілька заходів зробити. А коли вже відточена майстерність і всі націлені на результат, то вдень виходить до 60 кв.м.
З кікіморами простіше, їх роблять за секунди, тому новачки розпочинають з них. Колір кікімор залежить від настрою природи. Та невже? Про кікімор все знає Оксана Петрик і розповідає, що розробляються вони під кожну пору року, змінюють кольори кожні три місяці, ще й особливості місцевості треба врахувати. Перший зелений колір розробляли волонтерки безпосередньо з виробником. За рік і два місяці роботи кікімор поїхало на фронт 861 штука!
Начебто і досягли майстерності у всьому, аж ні, їм цього мало. За винахідництво взялися, час від часу щось вигадують та вдосконалюють. Дівчата пишаються своїми ноу-хау. Оксана Петрик до маскувального костюму розробила унікальну модель гетрів. Вони виконують захисну функцію: зберігають тепло в прохолодну погоду. І зручну: можна з легкістю потрапити в свої кармани. Надягаються вони вище коліна і фіксуються на регульованому ремінці. Хлопці оцінили, справді зручно.
Оксана і Люся нам показали ще одну річ, до якої також доклали своєї фантазії. Станок, подарований волонтерами з Харкова. Дівчата його вдосконалили, підлаштували і запустили процес різання смужок. П’ять хвилин і voila – сотні тоненьких смужечок для маскувальних костюмів. Тут важливий розмір – не більше 0, 5 см.
Люда Бокатова акцентує: «Продукція Валькірій на 99,9 відсотків зі знаком якості». Так, все у них зроблено з такою закоханістю та відкритою душею, що виникає така думка: і чому всі містяни ще не тут.
Діапазон справ захоплює. Як не згадати про окопні свічки. Для них збирали картон, баночки. Виготовили їх понад шістсот. Кожна горить шість годин, а за цей час можна нашим захисникам трохи зігрітися, освітити укриття, підсушити одяг і приготувати їжу.
Справжні вчинки мотивують інших: якщо вже хтось один з родини сюди потрапив, то й інші підтягнуться. Тому, у волонтерському осередку працюють сім’ями, майже цілодобово офлайн і онлайн. Як каже Люда: «Ми сім’я Валькірії Шостки». І вважає кожного, хто плете маскувальні унікальною особистістю, бо це неоціненний вклад в Перемогу над ворогом.
Добрі справи роблять людей щасливішими і навіть здоровішими. Метод оздоровлення нетрадиційний, але дієвий і це факт незаперечний. Волонтерки мають свої рецепти як позбутися тривоги й страху. Приєднуйтесь і переконайтеся особисто. Люди знаходять тут віддушину, відчувають себе потрібними: «Ми не на війні, але ми воюємо».
У команді Валькірій є люди з обмеженими можливостями. Дівчинка Женя робить оригінальні обережки. Для неї це і добре тренування моторики рук, дієвий патріотизм та особиста підтримка наших героїв.
А щоб добро ширилося і множилося, в селі Ображіївка створено філію волонтерського осередку «Жовто-блакитне серце», яким керує Ніна Орлик.
А знаєте, дівчата ще й – чаклунки. Так-так, вони вкладають в свої витвори трохи магії. Хлопці впевнені, що їхні маскувальні шедеври заговорені на життя. Вірять у це щиро та чекають від дівчат нові магічні речі. І не забувають щоразу дякувати волонтерам за їхню роботу. Дівчата скоординували свою діяльність чітко, працюють без посередників і особисто домовляються за трансфер своїх виробів, до яких додають уже впізнавані бренди: визитівку й обережок. Захисникам приємно.
У дівчат все серйозно: логотип, визитівки, дошка відзнак, подяк та нагород. Вийшло так, що картина Люди Бокатової і стала логотипом організації: дівчина в намисті, з прапором і смузі.
«Ви рятуєте наше життя», – стільки слів щирої вдячності надходить на їхню адресу. Зворотній зв’язок контролює емоції, мотивує, допомагає та підтримує дівчат. Це те заради чого треба боротися. Хлопці присилають відео, вже назбиралася ціла купа подяк та різних відзнак. Волонтерки з гордістю демонструють Орден від Всеукраїнської об’єднання волонтерів України. Цю нагороду мають у нашому місті тільки Валькірії.
Звертаються за допомогою і військовослужбовці з інших країн. Волонтерки надсилали захисні спорядження для військових інтернаціонального та грузинського легіонів. А ви як думали: якість, бренд!
Люда – відома майстриня- вишивальниця. І коли тільки встигає? Каже, що ввечері вдома її чекає повний релакс, її улюблене хобі: вона вишиває картини. Щодня чекають спілкування в етері її подружки вишивальниці та майже тисяча підписників ютуб каналу. Згадує випадок, коли ось так спілкуючись допомогла одній жіночці. Та пожалілася, що сину на фронт потрібні маскувальні сітки. Люда зателефонувала, дізналася, що потребують воїни. Зібрали оперативно величезну валізу необхідних речей і надіслали за адресою.
Валькіріям хотілося більше проговорити про свої волонтерські подвиги, поділитися досвідом, а нам хотілося все зафільмувати та записати, щоб розказати всім про їхню важливу місію – допомогати воїнам України.
Ми мали щасливу нагоду бути серед цих жінок та надихнутися вчинками, які реально наближають нашу Перемогу. В цій команді думка єдина: допомагати треба і ні в якому разі не можна опускати руки.
Тисячі маленьких перемог кожного з нас наближають Велику Перемогу України. Телефонуйте за номером 0967109195. Валькірії запрошують усіх бажаючих приєднуватися до волонтерського осередку. Будь- коли: зранку чи ввечері, на кілька годин або на цілий день, коли кому зручно.
У волонтерській сім’ї побували Тетяна Плющ
Анжеліка Пенкіна
Поширити

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Scroll to Top